КАЛЕНДАР НА 21138 рік - Рік Бджоли!

ОГОЛОШЕННЯ!

Щопонеділка (19:00) відбувається Косацька Школа при підтримці ВО ЗГУК! Дізнайтесь більше про витоки українського косацтва та багато іншого та цікавого. Запрошуємо всіх бажаючих!

Адреса заходу: м.Київ, вулиця Прирічна, 13(приміщення Оболонської РО ВО «Свобода»)

Інформація за телефоном: (044)2324137,(067)3228948,(073)1042282,(099)6033810 Олександр

ОГОЛОШЕННЯ!

Звичаєвий косацький полк Святослава Хороброго займається волонтерською роботою зі збору теплого одягу (взуття, штани, куртки, рукавиці, шкарпетки, білизна), засобів гігієни, продуктів харчування(кава, чай, цукор, сіль та інших) та приймає грошові внески для підтримки воїнів АТО!

Контакти волонтерського пункту збору:

м.Київ, вулиця Прирічна, 13(приміщення Оболонської РО ВО «Свобода») - (044)2324137,(067)3228948,(073)1042282,(099)6033810 Олександр (понеділок, четвер: 11:00-20:00)

Контактні номери телефонів:



Підтримайте Нас!

Приймаються благодійні внески на розвиток і підтримку Звичаєвого косацького полку Святослава Хороброго

Керівництво полку не завжди поділяє погляди авторів висвітлених матеріалів.

За достовірність фактів, цифр, точність імен в авторських матеріалах відповідають автори, за зміст рекламних матеріалів відповідають рекламодавці.

 

 

Основні напрямки діяльності Полку

Сприяння відродженню звичаїв українського козацтва, розвитку його традицій, починаючи з часів Великого князя Київського Святослава Хороброго; а також відродження, розвитку та утвердження українства в цілому;

Участь у вихованні молодого покоління на традиціях козацького лицарства, поширенні знань про героїку козацтва, сприяння захисту історичних пам’яток;

У цьому зв’язку Полком передбачено реалізація таких видів діяльності, як:

Взаємодія з громадськими організаціями України державницького спрямування;
Співпраця з козацькими громадами Києва, Київщини, України;
Участь у громадських акціях (збори, мітинги, демонстрації), які сприяють розбудові української держави;
Співпраця з державними структурами стосовно реалізації заходів національно-патріотичного виховання молоді;
Учать в реалізації просвітницьких заходів (лекції, бесіди, семінари, конференції), а також публікація матеріалів у ЗМІ.

ЗАВДАННЯ Звичаєвого косацького полку Святослава Хороброго

Сприяти створенню Козацького Війська на території України, об’єднанню всіх Козацьких структур в прагненні відновлення Звичаєвого Права та Козацької Республіки;
Поєднувати Звичаєве Право та Конституцію, Закони України в повсякденному житті населення України;
Сприяти створенню паланок в кожній області на території України, які житимуть за Звичаєвим Правом та сучасними законами;
Сприяти перепрофілюванню Українських Збройних сил до норм та положень Козацького Звичаєвого Права для захисту цілісності та недоторканості кордонів України;
Збройні Сили України повинні відповідати і бути структурованими за Козацькими військовими правилами та звичаями;
Обрання Козацьких Старшин та Отаманів проводити на Великому Козацькому Колі об’єднаних Козацьких структур;
Створювати в Козацьких Паланках Школи для Духовно-ведичного розвитку молодого покоління правонаступників Козацьких військових структур та поповнення ними Козацьких лав у полках;
Проводити навчання підростаючого покоління та Козаків і населення України нашій старовинній минувшині, відродження минулої Слави та Козацької гідності в Душах населення України;
Козацький Полк ім. Святослава Хороброго запрошує до співпраці всі Козацькі структури України та сучасні військові підрозділи Збройних Сил України.

«Іду на Ви!»

Серед осередків українських козаків-рідновірів існують структури, які носять ім’я Великого князя Київського Святослава.

Хто він такий? Які ж його діяння?
Відомо, що Великий князь держави Київської Русі Святослав Ігоревич княжив у період з 945р. до 972р.

В історичному аспекті він свідомістю нащадків сприймається як Великий полководець, і зокрема як:

Святослав: Великий князь Русі - Великий Рус - Святослав Перший – Воїн – Лицар - Святослав Хоробрий.

Літописець Київської Русі так характеризує Великого князя Святослава:

«Коли Святослав виріс і став (дорослим) чоловіком, він почав збирати багато хоробрих воїнів, бо й сам був хоробрий і легкий. Не возив з собою возів, ні казана, не варив м’яса, тільки порізавши тоненько, чи конину, чи воловину, пік на вугіллях, і так їв. Не мав і шатра, а на спання підстелював підклад (з-під сідла), а в голови – сідло, і такі ж були й воїни його. А коли йшов на котрийсь край, то сповіщав наперед: «Іду на Ви».

Після битви при Доростолі (на Дунаї) постала потреба переговорів між візантійським імператором та Великим князем Київським. Вони відбулись.

Літописець, він же писар при імператорові Візантії Цимісхії зазначив, що: «Великий Правитель Русі» (lat: «Grand Rex de Rus») не підвівся з човна при появі Цимісхія, а сидячи вів переговори з імператором Візантії, який стояв. Це була позиція достойна Великого правителя, хороброго лицаря-козака.

Далі, цей же літописець, так описує зовнішність Великого Руса: «Середнього зросту, сильний і кремезний, ніс мав короткий, світлі очі, голену бороду, мав довгі вуса (підковою) і на голові чуб (оселедець), виглядав суворо, був убраний зовсім просто, нічим не відрізнявся поміж інших, була чиста на нім полотняна одежа (з вишитою маніжкою) і єдина (при)краса – золоте кільце (сережка) у вусі, він був хоробрий і легкий, і ходив мов гепардус (мов барс).»

Великий князь Київський був останнім володарем Русі – України, який сповідував Рідну віру предків. Він любив Дажбога, і боронив Дажбожу землю від чужих Богів, знав, що лад і воля буде там, де є належна сила. Був вольвий, щирий, великої душевної краси.

Так, кинувшись на битву зі своїм великим військом на найчисленнішу (в 10 разів більшу!) армію Візантії, проголосив:
«Не осоромимо землю Руську! А ляжемо тут кістьми…!Мертві сорому не імуть (не мають)! Я піду поперед вас, як поляже моя голова, тоді промишляйте самі про себе!»

Воїни, піднявши мечі, відповіли:
«Де, княже, твоя голова поляже, там і свої зложимо!»

І сталася битва, воїни бились, мов леви, Святослав з військом наблизився до самого Царгорода (Константинополя), розтрощивши гарнізони ближніх міст.

Греки-ромеї, шукаючи джерела сили і волі русів, відзначали, що кожен з них, тримаючись своєї рідної віри, ніколи «не здається в полон», рус свято вірить, що той, хто є рабом на цьому світі, буде рабом і на тому (світі).

Отже, Рідна віра Руси-України вчила русів гідності та волі, щоб вони і на землі, і на небі не були рабами. Військо русів пишалося тим, що сповідувало власну Рідну віру.

Горді, непокірні, волелюбні внуки Дажбожі вважали приниженням – стояти на колінах перед чужими (християнським, мусульманським, іудейським) Богами, догмати віровчень яких не сприймали їхні душі. З цього приводу Великий князь Русі-України Святослав Хоробрий заявляв: «Коли я прийму іншу (чужу) віру, то мої воїни сміятимуться з мене!»

Більшу частину свого життя Великий князь Київський Святослав Хоробрий провів у військових походах, завдяки чому:

активізував зовнішню політику Києворуської держави;
значно розширив її територію;
зміцнив престиж у світі Русі-України;
забезпечив достатній рівень економічних (торгових) інтересів держави, зокрема, здійснивши похід на Казказ;

розгромив Хозарський каганат (60-ті роки Х століття);
звільнив з-під влади хозар племена в’ятичів, підкоривши їх своїй владі (964-966р.р.);
виступив проти Болгарії (на пропозицію Візантії), захопив багато болгарських міст на Дунаї, закріпився в місті Переяславці (967-968р.р.);

розтрощив печенігів, що оточили Київ, відігнав їх у степ(968р.);
після смерті матері, княгині Ольги, доручив правити Києвом старшому сину Ярополку, сина Олега відправив у Древлянську землю, сина Володимира – до Новгорода (969р.);

в союзі з Болгарією виступив проти Візантії (970р.);
загрожував Царг раду (Константинополю), уклав мирний договір з Візантією, але після битви при Доростолі, вимушений був залишити поле бою в землях на Дунаї (971р.)

Загинув Великий князь Київський Святослав від удару в спину, нанесеного підступними печенігами (біля Дніпрових поргів, коли повертався до Києва з невеликим загоном воїнів у 972 році). Вождь печенігів, хизуючись власним віроломством, п’ючи хмільний напій з черепа Святослава Хороброго, вигукнув: «Князь русів, з черепа якого я п’ю хмільне, керувався принципом чесного відвертого воїна-лицаря: «Іду на Ви!». У мене ж інший принцип: «Підступно, з-за рогу – ножем у спину! Саме завдяки цьому я і умертвив Великого Руса».

Героїчна, але й певною мірою трагічна доля Великого князя Київського Святослава. Тому, українські козаки-рідновіри, знаходячись на своїй рідній українській Землі, глибокі сліди на якій залишив Великий князь Русі, шанують пам’ять про Великого воїна, Великого лицаря, Великого Руса Святослава Хороброго. Його іменем названо певні козацькі осередки, про що засвідчує їхня хронологія розвитку.