Підтримайте Нас!

Приймаються благодійні внески на розвиток і підтримку Звичаєвого косацького полку Святослава Хороброго

Керівництво полку не завжди поділяє погляди авторів висвітлених матеріалів.

За достовірність фактів, цифр, точність імен в авторських матеріалах відповідають автори, за зміст рекламних матеріалів відповідають рекламодавці.

 

 

Новини
«Звичаєвого косацького полку Святослава Хороброго»

До 108-ліття РОМАНА ШУХЕВИЧА!  
30 червня 2015 року вітаємо всіх свідомих українців із Днем народження видатного борця за волю України, Головного командира УПА та керманича Дружин Українських Націоналістів “Нахтіґаль”, Героя України - Романа Осиповича ШУХЕВИЧА!

Народився Роман Шухевич 30.06.1907 р. у Львові, в національно свідомій родині працівника освітянської ниви народознавця Володимира Шухевича — діда маленького Романа, автора праці “Гуцульщина” про звичаї та побут карпатського підетносу українського народу. А дядько хлопчика, Степан, був курінним Легіону Українських Січових Стрільців та відомим правозахисником.

1925 р. Роман закінчив підрозділ Академічної Гімназії та вступив до архітектурного відділення Львівської Політехніки, який закінчив 1931 р. Потім Шухевич ще й опанував фах піаніста, закінчивши Львівську консерваторію. Молодий Роман, будучи чудовим атлетом, також перемагав у “Запорозьких іграх” з плавання та бігу, заснував навіть курінь “Чорноморці” для морського пластування.

Наслухавшись від діда Володимира оповідок про мужніх опришків на чолі з легендарним Олексою Довбушем, Роман вступив ще в 16-літньому віці до Української Військової Організації (УВО) під проводом полковника Євгена Коновальця, а відтак разом із ним — до лав Організації Українських Націоналістів (ОУН) 1929 р., аби визволяти галицькі землі від польських окупантів та згодом посприяти звільненню Наддніпрянщини від московських більшовиків. Там, маючи псевдо “Дзвін”, діяв рішуче й жорстоко щодо загарбників: сам вчинив замах на шкільного польського куратора Собінського, організував напади на шовіністів комісара Чеховського та Голуфка, на радянське консульство у Львові. Внаслідок усього цього потрапив до польської в’язниці й два роки (до 1937 р., завдяки урядовій амністії Речі Посполитої) відбував покарання. Вийшовши на волю, заснував першу українську рекламну фірму “Фама”, щоб заробляти гроші не лише собі, а й для збройної боротьби побратимів за Українську Самостійну Соборну Державу. А 1939 р. безпосередньо допомагав закарпатцям як учасник Головного Штабу Карпатської Січі (спільно з іншими оунівцями Михайлом Колодзінським і Зеноном Коссаком) у боротьбі з мадярськими інтервентами (на жаль, сили виявились тоді не рівні, й Угорщина надовго загарбала край).

Після вбивства червоними москвинами Є.Коновальця та початку Другої світової війни, коли Польщу захопили німці та “совєти”, в наших націонал-патріотів з’явився шанс учергове позмагатися за незалежність. І Роман Шухевич, який 1940 р. став у суперечці “консерваторів” і “революціонерів” на бік Степана Бандери, був призначений Крайовим Провідником ОУН (р) Західно-Українських земель. Якщо мельниківці дотримувались принципу тісної співпраці з німцями, то бандерівці прагнули здебільшого використати Вермахт Гітлера для здобуття суверенітету. Так, 30 червня 1941 р. (в річницю народин самого Шухевича!) у Львові Провід ОУН (р) проголосив Акт відновлення Української Державності. Це вельми не сподобалося німцям, і чимало націоналістів-бандерівців потрапили за ґрати (насамперед, С.Бандера та Я.Стецько); Шухевич же, не будучи ув’язненим, як чільник Дружин Українських Націоналістів “Нахтіґаль”, котрі першими вступили з німецькою армією до Львова, продовжив боротьбу проти червоних партизанів у Білорусі. Одначе, німці все одно боялися озброєних українських вояків і 1942 р. розформували цей курінь.

Тоді Роман Шухевич долучився до УПА, створеної на Волині в поліських лісах Т.Боровцем. Коли на початку 1943 р. загинув попередній Головний командир УПА Д.Клячківський (Клим Савур), повстанці-націоналісти поступово передали всю повноту влади в Бюрі Проводу ОУН “Тарасові Чупринці” (“Тур”) — таке псевдо мав Шухевич. УПА під орудою Р.Шухевича досить успішно воювала з усіма загарбниками Галичини й Волині — на їхньому рахунку вбивства визначних совєцьких вояків Ватутіна та Москаленка, німця Лютце, заступника міністра оборони Польщі Свєрчевського. Є достеменні свідчення, що лише героїчна діяльність УПА захистила весь український народ від депортації до Сибіру, оскільки Сталін і Жуков боялися справжнього вибуху гніву наших земляків на основі повстанського підпільного руху.

На Великому Зборі Української Головної Визвольної Ради (УГВР), який відбувся з 11 до 15 липня 1944 р. біля с. Сприні Самбірщини, Шухевич під псевдо “Роман Лозовський” очолив підпільний повстанський уряд — Головний Секретаріат УГВР. По завершенню совєцько-німецької війни, коли радянська влада кинула всі сили на знешкодження націоналістичного підпілля, Роман Шухевич ще протягом тривалого часу переховувався, міняючи прізвища та документи (навіть на лікування до Одеси їздив). Але фатальна помилка схопленої енкаведистами зв’язкової Головного командира Дарії Гусяк (повідомила випущену на волю з в’язниці завербовану до співпраці з МҐБ СССР іншу діячку повстанського руху про місце перебування Шухевича) призвела до того, що 5 березня 1950 р. цілий загін НКВД оточив будинок-схованку “Тараса Чупринки” в Білогорщі на околиці Львова. Нерви Шухевича не витримали, й він, замість спробувати тихо перечекати обшук, вистрілив з-за перекриття, а тоді почав прориватися до вхідних дверей і, застреливши одного з карателів, був убитий автоматною чергою на сходах. Тіло керманича УПА більшовики вивезли та спалили над Збручем, а вдову та малолітнього сина Юрія (багаторічного політв’язня совєцьких таборів) відправили на заслання до Сибіру.

За величезні заслуги в боротьбі за УССД Провід УГВР 7 липня 1950 р. посмертно нагородив Р.Шухевича Золотим Хрестом Бойової Заслуги першого класу та Золотим Хрестом Заслуги першого класу.

Хоч за віросповіданням Роман Шухевич і був християнином (греко-католиком, адже його батьки, Осип-Зиновій та Євгенія Стоцька, походили зі священичих родів), та своє життя поклав на вівтар борні за Українську Державу для Українського Народу як повносилого господаря. Він не підставив жодному ворогові щоку для другого удару попри вчення Біблії, а героїчним чином пробудив у західних українцях генетичну пам’ять про опришків і давніх русичів, що боронили рідну землю від поляків, мадярів, монголів (зокрема, тут варто згадати перемогу мешканців села Тухля над ордою цих кочівників, описану в романі “Захар Беркут” Івана Франка), керуючись відомим націоналістичним гаслом: “Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї!”

Вічна Пам’ять і Слава справжньому Українському Воякові-Герою!